Поле волошково-ромашкове
Таке різне й водночас однакове
Кружляєш – навкруги квітки,
Всі барвисті, ніжні, запашні,
Та ось ти побачив її
Не відірвеш погляд в житті…
Так бажаєш підійти,
Та огорожа навкруги.
Здається, ще один крок,
І не існує для тебе інших квіток.
Та сумніви тебе долають невпинно,
Подихи рахуєш щохвилинно.
Чи варто ту квітку зривати?
Чи варто огорожу ту ламати?
Так хочеться її торкнутись,
З ароматом її навіки забутись.
Але розділяє вас крок,
Такий непевний зв'язок…
Тут бачиш злодія лихого,
Що не дивлячись ні на кого
Переплигнув огорожу хитку,
І вже пестить квітку ту.
Жалоба та злість розпирає зсередини
Не бачив ще такої нахабної людини
Та ти все ще тут, на полі в самоті
А так близько, здавалось,миті ті
І не дізнаєшся в житті ти
Ні аромату, ні ніжні пелюстки.
Поле квiткове
© Copyright: Властислав Рученко, 2014
Свидетельство о публикации №114052109966
Свидетельство о публикации №114052109966
Рецензии