Як сумно жить на самоті,
Коли здається, в заперті
Ти б'єшся, ніби, гордий лев
І чуть його несамовитий рев.
Але ці всі марні зусилля
Не варті й зламаного хворостиння.
А лев знесилений й голодний
Впаде додолу змучений й холодний.
Самотній!
О ні! Ті всі страхітливі боягузи,
Що, ніби, поруч з ним були завжди,
Цар звірів отримав не по заслузі,
І гордий звір несе за них...
Приречений на вічну працю,
Він зморений, приборканий, везе
За сповнену кістками тацю
У рабстві відтоді він живе.
Лиш єдині думки про свободу
Надають йому снаги.
І випити її,бажає, неначе воду,
Що як джерело тече з гори.
Самотнiй лев
© Copyright: Властислав Рученко, 2014
Свидетельство о публикации №114052110074
Свидетельство о публикации №114052110074
Рецензии