Не вiчний шлюб
Я, закохалась в її чари.
Їй, вiддалася, наче сну,
котрий мене на ранок зрадив...
Bтiшало нiжно, яре лiто,
дощами вмило сльози, сонцем цiлувало.
У насолодi тiй, очей, я не змогла закрити —
про вЕсну, все нiяк, не забувала...
Oсiнь, взяла мене у свої руки,
не пестила вона та не втiшала —
з душi вивiтрювала бiль розлуки,
в краї далекi з журавлями вiдправляла...
Biдчула я, що в тих краях, зима -- мов лiто,
та пригорнувшись до того тепла,
очей, від насолоди, не змогла вiдкрити,
але, забути ту весну, змогла.
(ХТ 23.12.2010)
Свидетельство о публикации №114052000425