Зняти плащ, парасольку залишити вдома
Осінь на зиму взяти змінити
Не шукати у серці краплини сумної,
А навчитися щиро любити.
Зняти сум з себе миттю і посмішку вдіти
По вечірній столиці піти без тривог
Крізь зіниці очей вдалечінь подивитись
Зрозуміти, що ти не один наче Бог.
Зняти те що турбує із себе
І змінити майбутнє у мить повесні
Вище неба так стрімко злетіти
І залишити подумки те що мине.
Вечоріє чомусь досить рано
І згадавши минувшини дні, що пройшли
Зрозуміти одне, не буває усмішок без щастя
Осінь теж по зимі нажаль не прийде.
18. 05. 2014
© Copyright: Дарья Ременюк, 2014
Свидетельство о публикации №114051808762
Свидетельство о публикации №114051808762
Рецензии