Коли ти...

Коли на серці тяжкий камінь
Коли ти хочеш потонуть
Піти під землю наче плавень
Й під сонцем сим уже не буть

Коли ти хочеш так кричати
Чимдуж побігти босоніж
Стернею скошених реалій
Й душить себе за той рубіж.

Отой що ти отак нарушив
За той що так боявсь зайти
Ніхто тебе ж так не примусив
То сам зробив і далі йди.

Коли не хочеш просто чути
Тих слів ласкавих і сліпих
І просто десь далеко бути
Від жизні і від думок сих.

Коли ти просто хочеш знати
Про себе: де ти й що ти є
І так коли геть не збагнути:
Життя то є, і не твоє.

Колити думаєш що зараз
На твому місці хтось другий
І змушуєш себе щорано
Пити напій отой гіркий.

Коли ти подумки кривавиш
Себе й людей у помилках
І в очі дивлячись, лукавиш
І спиш, під голову поклавши страх.

Коли ти просто просто знаєш
Що жизнь тебе геть не веде
Туди де море світла й радість
А у підвал де цвіль живе.

Коли ти хочеш встать й кричати
І поки хрип не роздере
Горлянку до крові і так стояти
Поки хтоь поруч не пройде.

Коли ти хочеш все збагнути
Тобі на місце проведуть
Скажуть: сиди, тобі тут треба бути
І мирно далі собі йдуть.

Коли ти хочеш це вдихнути
І повними легенями збагнуть
Яке легке і чисте може бути
Оце повітря і про все забуть.

Як ти збагнеш колись,  напевно
Не плач тоді а посміхайсь
Захочеш знову не проснутись
Почни любить і закохайсь.