Привид
У ніч блукаєш два століття,
У стінах камінних, сирих,
Де миші вигризають тіло,
І тішаться гнилим чолом.
Жахлива посмішка твоя,
Як лезо у грудях застиглих,
Розбита чаша на столі,
Стікає час людських життів,
А ти жива і повна сили,
Картини трощиш на стіні,
Жадаєш влади і довіри,
Ведеш у темряву до зла.
Не зупинити у безодні,
Самотній стогін, крик і сміх,
Який лунає і тривожить,
Погрозами людські серця.
Навколо темряви проходить,
На дні прогнила і суха,
І руки тягне із безодні,
Кривава ненависть сліпа.
Остерігайся за спиною,
Ударить мовчки і пройде,
Зітхаючи над тілом мертвим,
Зривається навік душа.
Привид
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2014
Свидетельство о публикации №114051609273
Свидетельство о публикации №114051609273
Рецензии