Трепетне крильце зів’яло в долоні,
Як та іскра - згасла назавжди.
Не передасться від матері доні
Купка секретів щирої правди.
То був метелик - небесне створіння,
Милий звірок в полоні надій.
Він загубився, як вугільне тління,
А воскреснути він сам не зумів.
Та я вдихну у нього знов силу:
Він у хмаринки навіть злетить.
Знаю, за нього Діва просила,
Що всю природу змогла полюбити.
Метелик
© Copyright: Виктория Вербицкая, 2014
Свидетельство о публикации №114051508168
Свидетельство о публикации №114051508168
Рецензии
