Може, ти був занадто байдужим,
Або я була надто жорстокою.
Тільки знай, що лиш ти, милий друже,
Є причиною мОго неспокою.
От такою вдалась моя сутність-
спокій просто близький нулю.
Я ненавиджу за відсутність
Більше, ніж поруч тебе люблю.
Довго ладна тебе чекати,
Та всьому настає ліміт.
Чом кохання подібне до страти-
Тіло мре, а душа болить?
Погляд твій- як могутняя зброя.
Я заплуталася... Поясни:
Краще бути в думках з тобою,
Чи реально в самотності гнить?
Крутить пальці, лама суглоби.
Але ліків нема, мабуть,
Від такої важкої хвороби,
Що надією марною звуть...
Бо вона помира остання,
Часом вже після нас самих.
Я тобі задала питання,
А твій голос навіки стих...
Грань укр
© Copyright: Алена Косташ, 2014
Свидетельство о публикации №114051309816
Свидетельство о публикации №114051309816
Рецензии
Кохання справжнє - тільки щастя , все гарне і світле, а коли боляче, то це вже імітація. Це моя думка. А вірш гарний! З повагою.
Наталья Сытник 13.05.2014 23:31 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 13.05.2014 23:31 • Заявить о нарушении