Ця Весна, на прицілі у снайпера, шелестить застудженим вітром,
Якось сумно цвітуть яблуні, теплим дням вже забракло повітря...
Ця Весна вперше кров'ю зрошена, солов'їні співанки крізь тишу:
Тишу пострілів, криками страчених, там де очі приховують хижі.
Де щодня до сонця злітають в сизокрилих птахах нові душі…
Душі Миру - вони не вмирають, ця Весна вже для них неминуча!
Ця Весна на прицiлi у снайпера...
© Copyright: Татьяна Розпотнюк, 2014
Свидетельство о публикации №114051109814
Свидетельство о публикации №114051109814
Рецензии