Тво життя это твоя душа!

Твоє життя - это твоя душа!

Отчего, ты душа уснула!?
Отчего, ты проснуться не хочешь!?
Хоть бы рас, на мир взглянула,
Но ты спишь и сквозь сон бормочешь!

- Не вернуть уж того, что было,
Хоть до мелких вещей, не забыть ничего.
Как любовь, нам дарила крылья,
И на сердце ставало легко и светло!

Не забути і рідної хати,
Де стежина, мабуть заросла.
Не забути ні батька ні мати,
З ними разом, ми знов, тільки в снах!

Й ті казкові вишневі садочки,
Де любили гуляти всю ніч.
Й не хотіли геть спати, ті очки,
До світання у двох, пліч о пліч.

А тепер, а тепер, що дивитись!?
Не знайти знов такого ж тепла.
І не треба нікому, тут критись,
Все вже вмерло давно і нема . . .


Рецензии