Нічна прохолода вірветься у вікна,
До тіла прилине, зігрівшись, затихне
І низкою спогадів, щира на ласку,
Тихенько ві сні шепотітиме казку
Про те, як спускаються сиві тумани
Із гір, перетворюють дійсність на мани
Та роблять бажання людей яскравіше,
Навколишній світ загортаючи в тишу.
Дзвенітиме тиша на ноті найвищій,
А вітер в сопілку загра на горищі.
Ще скрипне зненацька мостина у хаті
І шурхне завіса на вікнах картата.
До місячних струн обережно торкнуться
Листям дерева... Й поволі зірвуться,
Неначе в литаври ударять в саду,
Яблука стиглі у мокру траву.
Карпатська рапсодiя
© Copyright: Ниагара Наталья Козак, 2014
Свидетельство о публикации №114050703037
Свидетельство о публикации №114050703037
Рецензии
