Мені не спалося сьогодні,
Бабусю згадувала я.
Її натруджені долоні,
В глибинах пам’ять зберегла.
Оті ласкаві, ясні очі,
Що так світилися теплом.
Як дві зірниці серед ночі,
Як найчистіше джерело.
Коли ж лилась її розмова,
То забувавсь усякий біль.
Слова народжені з любові,
Усю розтоплювали сіль.
Завжди казала: «Ти, все зможеш,
- Оксанко, сильна ти, повір,
- Господь у всьому допоможе,
- Хворобам всім - наперекір.
Вона, як з казки чарівниця,
І краще мабуть, не скажу.
Найглибша мудрості криниця,
Про неї пам’ять бережу.
Мені не спалося сьогодні,
Шнурочком спогади ішли...
***
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050607729
Свидетельство о публикации №114050607729
Рецензии