Не той, не та

Коли один, коли одна...
Хоч навіть сотні душ знаходяться навколо,
Коли сумний, коли сумна,
Тоді самотність й пустота оточують довкола.

Не помічаючи ідеш кудись,
Туди, куди ідуть подібних душ мільйони,
І забуваєш мрії, що колись
Вели вперед, перетинаючи життя кордони.

Коли спіткнувся і упав,
Розбивши вщент всі сподівання,
Приходить розуміння, що від себе утікав,
І сам приніс собі в життя страждання.

Лежиш ти ниць, а рани кровоточать,
Та біль нестерпна усередині бринить,
Думки нічого більше не пророчать,
І серце голосно як у вогні кричить.

Та поступово починає біль стихати,
Лиш інколи бринить сльоза,
Ти починаєш знову душу відчувати,
Здається, що закінчується та гроза.

І пробиває ту пітьму проміння сонця,
На горизонті вже веселка майорить,
Надія в серце посвітила у віконце,
Та іскра світла у житті спалахує й горить...

Ти вже не той, ти вже не та...
Падіння принесе з собою нагороду.
Ти тихо дякуєш за волю і життя,
За мудрість й особистую свободу.

05.05.14 ©