Україно, моя Україно!
Я тебе так кохаю, повір!
І на нашій вільній країні
Розквітали квітки.
До сих пір.
Люди мріяли, жили, творили
Сподівались, що світле життя
Буде завжди у нас на Вкраїні
І не буде назад вороття.
Але зараз...Що робиться з нами?
І чому ми руйнуємо ту,
Ту прекрасну дівчИну з квітками,
Що давала опір ворогу!
Ти така молода, Україно!
Двадцять три - це початок життя!
Ти ще зовсім маленька дитина,
Що вмирає, не знавши буття.
Але що для тебЕ Україна?
Це захід та схід, це Дніпро
Ми щасливі, коли ти єдина,
Коли сієш між нами добро!
І я вірю в тебе, моя мила,
Що ти виростеш та довидеш,
Що ти гідна бути єдиною,
Та,почавши жити, не вмреш!
Дихай, кохана
© Copyright: Мария Мира, 2014
Свидетельство о публикации №114050508347
Свидетельство о публикации №114050508347
Рецензии