А мені твоїх зізнань не треба!
Бо мені усе розкажуть очі,
Про любов безкрайню , наче небо,
Про бажання та про ніжність ночі!
Нашепочуть мені твої губи,
Ніби вітром доторкнувшись тіла,
Як нам добре разом бути, любий,
Як душі зі мною потепліло!
Ще переконають твої руки,
Мене теплим сонцем огорнувши,
Що тепер скінчилися розлуки,
Що навіки поряд наші душі!
І тому не треба говорити,
Бо без слів серця чудово чують
Нашого кохання дивні миті
Та як наше щастя нас цілує!
Зiзнань не треба
© Copyright: Ниагара Наталья Козак, 2014
Свидетельство о публикации №114050505909
Свидетельство о публикации №114050505909
Рецензии
