Дмытро Павлычко. Два цвета
Из дома незнакомыми путями,
То вышила сорочку мама мне
Червоными и чёрными,
Червоными и чёрными стежками.
Со мной всегда два цвета с той поры,
На полотне, в душе - идут в любую даль,
Со мной всегда два цвета с той поры,
Червоный - то любовь, а черный - то печаль.
Меня водила по чужбинам жизнь,
Но приходил я на свои пороги,
Как на узоре мамином сплелись
Счастливые и горькие,
Счастливые и горькие дороги.
Со мной всегда два цвета с той поры,
На полотне, в душе - идут в любую даль,
Со мной всегда два цвета с той поры,
Червоный - то любовь, а чёрный - то печаль.
Мне полыхнула в очи седина,
Но в багаже моем добра немножко -
Лишь сверточек простого полотна,
И вышита вся жизнь моя,
Вся жизнь моя на нем, за стёжкой стёжка.
Со мной всегда два цвета с той поры,
На полотне, в душе - идут в любую даль,
Со мной всегда два цвета с той поры,
Червоный - то любовь, а чёрный - то печаль.
Два кольори
Коли малим збирався навесні
Iти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої, два кольори,
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Мене водило в безвісти життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливії, сумні мої,
Щасливі і сумні мої дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої, два кольори,
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої, два кольори,
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Свидетельство о публикации №114050502470
Рад, что Вам понравилось!
Заходите ещё!
С уважением,
Петр Долголенко 14.04.2024 21:57 Заявить о нарушении