Розміренно, повільно і недбало,
Спливають дні, наповнені безладдям,
І знову з ніг сповзає укривадло,
І мерзнуть ноги, і нема кохання.
Стуливши плечі, коси розкидавши,
Зирну назовні, позіхну з тугою,
Ну от і знову наповзає вечір
Й холодить груди сірою рукою.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.