На смиренне піду кладовище,
Там де шуму нема й суєти,
А лиш вітер дерева колише
І стоять у зажурі хрести.
Я піду, де чорніють могили
І знайомих, і рідних моїх
Невимовна печаль їх укрила,
Відпочити тут смуток приліг.
Я піду помолюся у тиші
За усіх, що у вічність пішли.
Свої сльози гіркі там залишу,
Біль і сум, що на серце лягли.
У думках у дитинство полину,
Де дідусь пригортав до грудей.
Де бабуся всміхалась дитинно,
Шепотіла: «Все добре буде.
Поминальна сьогодні субота
Помолімось, за ближніх своїх.
Залишім повсякденні турботи,
Забувати померлих це гріх.
На смиренне п ду кладовище
© Copyright: Оксана Малиновская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114050408216
Свидетельство о публикации №114050408216
Рецензии