Не боюся темноти

Мені завжди  щастить на друзів
Я вдячна Господу за це,
Бо не схиляюся у тузі
Сія усмішкою лице.

Спасибі вам,за те прекрасне,
Що ви у душах несете.
Що зігріва, як сонце ясне,
Що заметіль не замете.

За доброту, тепло і ласку,
Живий до Слова інтерес.
Бо з вами віриться у казку,
Пегас здіймає до небес.

І знов так хочеться творити
Із слів сплітаючи вінки,
Дай Бог у злагоді нам жити
Нести  цю дружбу крізь роки.


Не боюся темноти

Не боюся темноти,
Що вночі буває.
Лиш боюся підлоти,
Що підстерігає,
Коли ти її не ждеш
Б’є ножем у груди
І чекає, чи впадеш,
Чи стояти будеш.
Найстрашніша ж за усе
Байдужа людина,
Що з собою принесе
Усіх мрій руїни.


Уклін  тобі, поете
До 70-річчя Василя Стуса

Уклін тобі, поете,
За правдоньки слова.
Повік їх не зітерти,
В них істина жива.

Любов до України,
До рідної землі.
Де пісня солов’їна,
Розрада і жалі.

В борні за її волю,
За щасне майбуття
Зазнав чимало болю,
Віддав своє життя.

Уклін тобі, поете,
За твій незламний дух.
Поезії відверті
І дум величних рух.