Душа поета

Душа поета, як той  лан,
Що ні кінця, ні краю.
Душа поета океан,
Що скверну омиває.

Душа поета – то весна
У буйному цвітінні.
Теплом наповнена вона,
Любов’ю і терпінням.

Душа поета – то струна,
Що сонечко там грає.
Душа поета – таїна,
Яку Всевишній знає.


Рецензии