Душа поета
Що ні кінця, ні краю.
Душа поета океан,
Що скверну омиває.
Душа поета – то весна
У буйному цвітінні.
Теплом наповнена вона,
Любов’ю і терпінням.
Душа поета – то струна,
Що сонечко там грає.
Душа поета – таїна,
Яку Всевишній знає.
Свидетельство о публикации №114050407938