Часом хочеться як лiпше

У дворі машин, як гною,
                у вечірню пору.
 На стоянку Гнат під`їхав,
                що з будинком поруч.
 Місце тут знайти - раз плюнуть.
                Став хоч вже машину,
 Але Гнат в житті рахує
                кожну копійчину.
 Довго сторожа вмовляв той:
                - Виручи, як друга.
 Потім, звісно, стіл «накрию».
                Буде  пляшка - друга.
 Вже  віддячу, не обдурю.
                Я не в тому віці.
 Час від часу кинеш оком,
                чи стоїть на місці.
 Сторож глянув на машину,
                потім знов на Гната:
 - Добре, став за сітку ззаду
                свого "агрегата".
 Цілий тиждень Гнат сміявся
                з сторожа - "балбеса",
 Доки якось раптом бачить –
                зняли всі колеса ...
 Гнат одразу, звісно, в крики:
                - Гляньте, що ся діє!
 В білий день у вас під носом
                все крадуть злодії!
 Сторож хитро посміхнувся.
                Ще й примружив око.
 - Часом хочеться, як ліпше, 
                а вилазить боком…
 Ви нам пляшку обіцяли
                й дещо ще, мужчина,
 Щоб дивитись час від часу,
                чи стоїть машина.
 То навіщо і до чого
                ті дурні розмови?
 Про колеса, точно знаю,
                в нас не було мови.