Боже, хто у світі цім безгрішний,
Хай жбурне у мене камінцем...
Знов цвітуть магнолії і вишні,
Та...радіть - несила: в серці - щем...
Жаль - життя назад не повернути,
Не відмити душу під дощем,
Бо кохання, з присмаком отрути,
Вироком в душі моїй пече...
Так пече - терпіти вже - несила...
Знаю, що спокутую я гріх
За кохання, що убить посміла
І жбурнула, в відчаї, до ніг...
А воно - стонало і кричало:
"Що ж ти робиш? Зупинись! Не смій!
Ти ж весну зі мною зустрічала,
Підніми мене і відігрій!"...
Не взяла...бо - з присмаком отрути...
Я не можу більш отруту пить...
Та...завжди приходить час спокути...
Так болить...нестерпно ТАК болить...
Знов цвітуть магнолії і вишні,
Вітер відриває білий цвіт...
Господи, невже така я грішна,
Що забрав у мене цілий світ?
Знов цвiтуть магнолii i вишнi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2014
Свидетельство о публикации №114050305344
Свидетельство о публикации №114050305344
Рецензии