Куди дитинство швидко так тікаєш,
Куди пливеш ти молодість моя ??
Секунда за секундою згораєш..
Ти ж знаєш що сумую дуже я
За тими незабутніми казками,
Що самі ми придумали собі
Та й жили в них, щасливі до нестями
І й самі в них героями були
Та час пройшов й усе нараз змінилось
Серйозні цілі ставим на меті
І ось мені так знову захотілось
Поринути у мрії золоті
Де меж немає для бажань і вчинків
Немає правил, приписів як жить
Усмішка щира як з стареньких знімків
Де все можливо, варто захотіть…
***
Звичайно розумію, - неможливо
Час ні вернути ані зупинити..
Та в серці спогади лелію бережливо
Вони мов заставляють далі жити…
***
© Copyright: Яна Новак, 2014
Свидетельство о публикации №114050209506
Свидетельство о публикации №114050209506
Рецензии