Промiння сонця!!

Ти промінь сонця у душі моїй,
Що так сіяє в темряві страшній.
По стежці плутаній Ти провела мене в пітьмі,
Так вивівши мене із пекла в рай,
І більше Ти про це не забувай!!

Рясніють сльози на лиці моїм,
Не від розпуки знову червоні очі,
Це сльози радості і вдячності в моїй душі.
Такі хай ллються зрошуючи землю!!

Хоч сяєш Ти як сонце золоте,
Не сушиш Ти, не палиш, все навколо.
Ти серце грієш і запалюєш вогонь надії в ньому,
Я дуже вдячна тільки вже за це!!

Ти свою дружбу всім не пропонуєш!!
Даруєш тим, хто заслужив її.
Дарунок свій забрати Ти не смієш,
Тому що, серце розірветься на шматки.

За відданість Твою, за вдячність й віру,
Любить Тебе я буду лиш сильніше!!
За впертість і за Твою грубу силу,
Я вдячна буду довгії віки!!

Твоя підтримка й інтерес до всього,
Мою цікавість, збуджують завжди,
І я ціную кожну мить й хвилину,
Що приділяла Ти мені!!

Мій промінь сонця золотий,
Моя надія, вірність і опора,
Ти будеш у моєму серці і думках,
Хоч наяву, хоч у душі, хоч в жарке літо
Чи у зимній холод, Ти завжди другом моїм будеш!!