Буває так, що наживо автора й не бачив,
А слова в домівці душі поселились.
Долю за випробування сильний пробачив.
І думки навічно у ньому змінились.
Іншим ти стаєш, відчувши основу,
Неначе затишшя вітри змін колихнули.
Досі не довіряв настільки слову.
Наразі зміст фібри душевні відчули.
Підземна вода на поверхню підступає.
На повні груди тоді повітря вдихаєш.
Під ногами зелене життя проростає.
У волі майбутні картини пізнаєш.
Вільно. І мрія в росі оживає.
Тут добре. Тут щастя співає.
Ти поглянь, он половинки поруч ідуть!
Далі на твою присутність лиш ждуть.
Поспішай! Обирай для себе рай.
Його обриси підсвідомість пізнає.
Це життя – не мандрівки душевної край.
Різнобарв’ям творення сила заграє.
Слова примари долю перекроють
І керуватись казкою ти станеш.
Високі роздуми проблеми загоють.
І з викликом на мрію поглянеш!
06.02.2012 р.
Надихай!
© Copyright: Татианна Ткачук, 2014
Свидетельство о публикации №114050107071
Свидетельство о публикации №114050107071
Рецензии