из цикла "Стихи Тане"
чудова осiнь, мало спеки,
пiрнають яблука в саду…
але, як рiзанi, лелеки
кричать. напевно, на бiду.
отак i ти, мое зiтхання –
неначе прагнеш бути, жить,
але лякаешся кохання,
шкодуеш почуттiв, як жид.
цiлуеш - тiльки несвободи
в очах нестяма i полон.
невже i твiй тремтливий подих
в вустах моiх - звичайний сон?
невже ми зникнем вщент, навiки,
неначе мрiя, привид, дим –
як цi – немов предсмертнi – крики
лелек пiд небом голубим ?
вiрш на рiднiй мовi
© Copyright: Дмитрий Нечаенко, 2014
Свидетельство о публикации №114050106363
Свидетельство о публикации №114050106363
Рецензии