На зустріч йшла- тремтіло тіло,
не від холоду, а від думок,
моє серце з тобою б у вись полетіло,
до тих безмежно красивих хмарок...
Зустрілись не словами - поглядом,
а серце виривалось із грудей,
я не бажала,щоб все знову стало спогадом,
і подумки промовляла мантри заповідей.
Мовчали - боялись порушити тишину.
Ти б ніколи не залишив мене одну,
ми двоє без слів усе розуміли,
серця вже собі у тишині гомоніли.
Словами це не можливо передати,
обійми твої - найкраще, що могла я колись відчувати.
Душа тремтiла
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114050100143
Свидетельство о публикации №114050100143
Рецензии