Ти сковуєш мене як дріт
І дихати немає сили;
На тілі залишився слід
Від сліз, що мої очі лили.
І тобі всеодно, що й як.
У тебе тама інші справи.
А з мене зроблений дурак,
Що топиться у чашці кави
Я пам'ятаю ті двори,
Де ми ходили, обіймались...
Ті кошенята, ті хлопи,
Що про щось завжди сперечались.
О люде! Прошу, помоліть
Господа нашого Христа,
Аби забула я ту мить,
щоб думи звела до пуття.
Очередной приступ истерики
© Copyright: Твоя Анастасия, 2014
Свидетельство о публикации №114042902173
Свидетельство о публикации №114042902173
Рецензии