Так, я зовсім не надія,
Я - смілива забаганка,
У житті твоїм подія,
Божевільная коханка!
Відчуттів скажених лава,
Що затьмарює твій розум.
Найжаданіша забава,
Рай в твоїй життєвій прозі.
Коли хороше так поряд,
То, хіба тебе я змушу,
Відірвать від тіла погляд
Й зазирнути в мою душу?
Так і треба - не дивися!
Бо колись життя розлучить
Й, скільки богу не молися,
Спогад розірве болюче.
Буду почуттів не варта.
Ти ж палай у моїм пеклі,
Де я боляче, без жартів,
Спопелю тебе відверто!
І, коли розвіє вітер
Дим від зустрічей останній,
Ти зумієш зрозуміти -
Я була твоїм коханням...
Палай
© Copyright: Ниагара Наталья Козак, 2014
Свидетельство о публикации №114042803816
Свидетельство о публикации №114042803816
Рецензии