Не став козака на кол на...

Не став козака на коліна,
Душа його вогнем горить,
Нехай усе на світі згине,
Дозволь лише у волі жить.
Чуби залипли праці потом,
А м'язи - камінь від журби,
Залиш йому важку роботу,
Про кривду тільки не кажи.
Не став козака на коліна,
Вони у нього й так болять
Від камінюк,що градом в спину
Без жалю й совісті летять.
Не має в нього срібла,злота,
Хатина з вітром бубонить,
Але ж душа його богата,
Вона жива, вона не спить.
Душа його болить за краєм,
Де діди-прадіди жили,
Де совість легко не міняли,
Де пісні линули гучні.
Де щастя,мов хлібина з печі,
Було розломано на всіх,
Де різнобарвний мовний глечик
Єднав далеких і близьких.
Від Ярослава та Богдана
Сторіччя відділяють нас
Та досвід їх у час спекотний
Лунає наче всім наказ:
"Не продавайте серце чорту,
Нехай в кишенях мідяки,
В простій та вишитій сорочці
Вам завжди зручно й легко йти.
Не дозволяйте по-одинці
Ламати зібрані гілки,
Коли ми разом - Українці,
Окремо ж- злидні,байстрюки,
Які нікому не потрібні,
Чужі занедьбані ляльки,
Подивляться,погладять може,
Та в сміття кинуть залюбки.
Немає долі в подарунок,
Немає совісті взайми,
Є праця,правда і рахунок,
Що сплатять у віках сини".
Не став козака на коліна,
Бо він кохає рідний край,
Не знає він,як гнути спину
Та продавати свій Алтар.
Суворий погляд,очі - зброя,
Які вогнем помсти горять
За Батьківщину та за волю,
За правду,що не відібрать.
Не стратять це ні схід,ні заход,
Ні обіцянки,ні брехня,
Від серця брат обійме брата
І звільне шию від ярма.