Шон Маклех. Пергаментный свиток

                Шон Маклех.

              ПЕРГАМЕНТНЫЙ СВИТОК.


         Глеб Ходорковский(перевод)

                "Охапка травы с надписью:
                "Любая плоть - трава..."
                (Григорий Сковорода).

              В Судный день
              я попррошу косцов бесконечного поля
              принести книгу
              тяжкую, словно чугунный мост
              меж двумя снами алхимика.
              В своей латаной торбе
              в Судный день
              Я возьму с собой зонтик
              вместо игрушечного паровозика
              и напишу на чёрном его куполе
              кривыми круглыми буквами:
             "Равнина Брега".
              В Судный день
              я напомню толпе или по очереди,
              что Небо - это свиток пергамента,
              где звёздами вместо букв написана
              печальная,
              но интересная история
              про поющего лирника,
              который придумал песню
              под названием "Ойкумена",
              про цветы-одуванчики,
              каждый - отдельное солнышко
              в своей полудённой Вселенной.
              И я подарю лирнику
              большой и круглый будильник,
              ибо кому он нужен,
              если время само закончилось.
               
               

             Шон, спасибо!
             Получил огромное удовольствие при переводе этих двух стихотворений!
             Они великолепны!
               
                С уважением и пожеланиями здоровья!
               
                Глеб.

                *          *          *       
            



              Сувiй пергаменту
                Шон Маклех
               
                «Оберемок трави з написом:
                «Будь-яка плоть – трава…»
                (Григорій Сковорода)

Судного дня
Попрошу косарів нескінченного поля
Нести книгу
Важку, як чавунний міст
Між двома снами алхіміка
У своїй торбі латаній.
Судного дня
Візьму з собою парасольку
Замість іграшкового паровозика
Напишу на її чорному куполі
Круглими кривими літерами:
«Рівнина Брега».
Судного дня
Нагадаю кожному
У цій юрбі чи то черзі,
Що Небо – це сувій пергаменту,
Де зірками замість літер написано
Сумну, але цікаву історію
Про співака-лірника,
Що пісню придумав
Під назвою «Ойкумена»,
Що співав про квіти кульбаби,
Кожна з яких сонечко
У своєму Всесвіті полудня.
Подарую отому лірнику
Великого та круглого годинника,
Бо кому потрібен він
Коли сам час довершився…


© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №114042410305