Чому розійшлися шляхи наші брате?
Чому ми вже стали чужими людьми?
Чи відстань далека між нами постала,
Чи злоба якоїсь старої яги?
У тебе робота, у мене навчання,
У тебе родина, а в мене своя
Своя, не обкошена розумом нива,
Що сіє в людині добротні знання.
У тебе, мабуть, підростають вже діти,
А в мене, не знаю, чи будуть колись.
Чи виростуть в мене прекраснії квіти,
Чи зможу віддать їм таїну небилиць.
Чи зможу я їм показать ту країну,
Де здавна живу і пишаюся тим.
Чи зможу закрити ту руїну,
Що зроблена варваром, нелюдим злим.
Та все ж, я приїду до тебе мій брате,
І будем ми разом, як і колись.
І знов відбудуємо рідную хату,
Що стала колискою тих небилиць.
Брат
© Copyright: Владимир Лисаченко, 2014
Свидетельство о публикации №114042507296
Свидетельство о публикации №114042507296
Рецензии