Година за годиною, день за днем.
І кішка потерпає від любові надлишку.
Колись горда самотність, була моїм конем.
Тепер лиш у кутку маленька крапля залишку.
Згадала, що колись, любила малювати.
Кава холодна.
Пів дня, як й не було...
До вечора кішка знов стала потерпати.
Я ж поки не заснула, дивилася кіно.
Гаряча кава зранку... Гріє...
Кішка вдала, що досі спить.
Про спокій просто вона мріє.
Я навпаки... Мені болить...
Спокійно по квартирі, гола...
Роздивлююсь свої тату.
Вдягла халат довгий до полу...
Хочу набити ще одну.
Співаю, а у відповідь відлуння.
Навкруги лиш чотири стіни.
Хочеться вити, як вовк на повнолуння.
Адже, нікого за стінами, хтоб хотів увійти...
22:30
24.04.2014
Час. Нестерпний
© Copyright: Ольга Тришина, 2014
Свидетельство о публикации №114042410817
Свидетельство о публикации №114042410817
Рецензии