Сховай мене, Світе,
я більше не хочу хотіти.
Йти чи летіти –
зрештою, все одно.
Вицвіли очі, вчора іще блакитні,
що і сліпий розгледіти зможе дно.
Вицвіло серце. Голос втрачає ноти,
захрипло шепоче, наче в останній раз,
наче смолою от-от і заліплять рота:
«Я більше не хочу, Світе, прикрас і фраз.
Дай мені снів, дай мені трохи сміху,
келих вина і хліба шматочок… Мо’,
теє усе – справжня, єдина віха,
заради якої страждаємо, живемо?..»
18-21.04.14
Сховай мене, Свiте...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114042105061
Свидетельство о публикации №114042105061
Рецензии
