Вдивляюся в небо я синє,
І бігом хмаринок милуюсь
До Бога з душі пісня лине:
Я радості цій не дивуюсь!
Це небо ясне і прозоре
По милості Бог здарував.
Та здавлює серце те горе,
Коли на хресті Божий Син помирав…
І небо тоді потемніло,
І сонце сховалось в імлі,
Коли люд увесь скаженіло
Свавілля творив на землі
Схопили Того, чию славу
І небо вмістить не могло!
Глумилися, глузували,
На шмаття подерли одежу Його..
І руки святі ті пробили,
В житті що творили добро!
Все тіло ломило. Боліло,
Ще й списом пробили ребро…
І падала кров ця святая
В пилюку Голгофи- гори…
Де взяти оте розуміння
Любові святої, її глибини?!
Невинно страждав, прийняв муки,
Гріхи на хресті розіп`яв,
Там смерть Він здолав у розпуці…
І владу у пекла Він взяв!
На муки пішов добровільно
І Господу тим догодив…
Ти хрест той Голгофський постійно
У серці своїм бережи...
Неповторний подвиг
© Copyright: Саша Моисеенко, 2014
Свидетельство о публикации №114041904149
Свидетельство о публикации №114041904149
Рецензии
За нас Він, Невинний, страждав. Саша, чудовий вірш. Виправіть, будь ласка, описку"подерди".
З повагою Наталія.
Наталья Светлая 7 24.04.2016 16:42 • Заявить о нарушении
З повагою Наталія.
Наталья Светлая 7 24.04.2016 16:42 • Заявить о нарушении