Contra spem spero! - перевод стиха Леси Украинки

Прочь,осенние хмурые мысли!
Ведь теперь золотая весна!
Неужели лишь в плаче и горе
Пролетят молодые года?
Нет,хочу я сквозь слёзы смеяться,
Среди горестей весело петь,
Без надежды надеяться буду,
Буду жить! Прочь, печальная весть!
На дороге посею я розы,
Буду сеять я нежный ирис,
Буду сеять цветы на морозе,
Слёзы горькие падают вниз.
И от слёз моих тихих,горячих
Лёд растает,наступит весна.
Расцветут моих горестей песни,
Буду плакать от счастья и я!
На крутую высокую гору
Буду крест свой и камень нести,
Не смотря ни на боль, ни на тяжесть,
Буду петь, как изгнанник, в пути.
В ночь бессонную, тихую, долгую
Я звезду свою буду искать!
Я найду! И та звёздочка ясная
Станет грешную душу спасать.
Да! Я буду сквозь слёзы смеяться,
Прогоню прочь тяжелые сны,
Без надежды надеяться буду,
Буду жить!Прочь,печали мои!(2003)


Оригинал

 Гетьте,думи,ви,хмари осінні!
 Тож тепер весна золота!
 Чи то так у жалю,в голосінні
 Проминуть молодії літа?
 Ні, я хочу кріз сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Жити хочу! Геть, думи сумні!
 Я на вбогім, сумнім перелозі
 Буду сіять барвисті квітки,
 Буду сіять квітки на морозі,
 Буду лить на них сльози гіркі.
 І від сліз тих гарячих розтане
 Та кора льодовая, міцна,
 Може, квіти зійдуть – і настане
 Ще й для мене весела весна.
 Я на гору круту крем’яную
 Буду камінь важкий підіймать
 І, несучи вагу ту страшную,
 Буду пісню веселу співать.
 В довгу, темную нічку невидну
 Не стулю ні на хвильку очей,
 Все шукатиму зірку провідну,
 Ясну владарку темних ночей.
 Так! я буду крізь сльози сміятись,
 Серед лиха співати пісні,
 Без надії таки сподіватись,
 Буду жити! Геть думи сумні!

 [2 травня 1890 p.]