Наука дедови

Один дідусь в якийсь вівторок,
 зібрався йти на вечорниці,
Дивився в дзеркало разів сорок,
Узяв з собою паляниці.

Як тільки вийшов із подвір’я,
Пригналась враз сусідка Маша,
Принесла дідові гуску в пір’ї,
І хоче з ним варити кашу.

-Ось, Петре, тільки зарубала,
Давай будемо скубати,
Готуй мені горілку й сало,
Знімай із мене чоботи.

-Е ні, Машуня, так не буде,
У мене справи ти прийшла,
Із Нінкою  мене ти гудиш,
Іди собі із звідки йшла .

Та як ти смієш, так зі мною,
Хіба не жаль тобі мене,
Прийшла до тебе я з душею,
А ти мене так проженеш.

Та й прожену і що із того,
Я маю право це мій дім,
Не зробиш з мене ти дурного,
Іди собі у дощ і в грім.

Ну добре Петре, ще помстися,
Побач, згадаєш ти мене,
І скажу я твоїй Ґабрисі,
Тебе це так і не мине.

Пішла сусідка, пустила хлюпи,
Забрала гуску та й зварить суп,
По дорозі зайде до баби Люби,
Підстриже волосся, порівняє чуб.

А дід тим часом пішов до центру,
Вирядився, неначе молодик,
Йому ще дай машину бенклі,
Та й буде справжній крутелик - старик.

Підходить до одного дівчиська,
Своє знайомство пропонує,
А вона до нього: « Ти старисько,
Тікай від мене, хай хлопець не чує».

Не збираюся я  тікати,
І не боюся ж я його
я йому можу здачі дати,
як розмахнусь своїм рогом.

Гей старик, не  наривайся,
Ти наче з дуба тільки впав,
Іди собі та й  напивайся,
Лови, збирай дорожніх  ґав.

Підходить хлопець розбиратись,
Із дідом, що біля дівки став,
Хоче його та й налякати,
Щоб той з переляку упав.

Дід поставив руки в боки,
Починає юнака грузить,
Потім скаче на всі скоки,
Щоби   хлопця враз повалить.

Збіглась молодь, поглядає,
Сміх на вулиці гучний,
Вони діда захищають,
Бо він дуже є старий.

Дід упав,піднявся ледве,
Не хочеться бійки з юнаком,
Пішов кудись через греблю,
Точити ляси своїм язиком.

Отак сходив дідусь у місто,
Тепер він хоче спокою,
Із миром заживе з сусідством -
з Машкою одинокою.