Сипав клен жовте листя
На тугу їхніх відносин.
Чомусь сумувало небо,
Як він дарував їй осінь.
Розхристаний сивий вітер
Морозив її тонкі палці.
У холодному сірому обрії
Блукали вони як скитальці.
Безмежний тягар обіцянок
І мізер лише почуттів.
В осінню глибоку бездну
Маленький їх світ летів.
В холодній сірій мряці
Не видно ніде порятунку.
Їхнє кімнатне кохання
Було низького ґатунку.
Любов низького гатунку
© Copyright: Ольга Заика, 2014
Свидетельство о публикации №114041405051
Свидетельство о публикации №114041405051
Рецензии
