Н. Винграновский. Из Киева уеду...

Николай Винграновский, украинский поэт, 1936 – 2004 гг.

Из Киева уеду. Тяжелое, подтаявшее сердце
На воды и на зори унесу…
Уедем же из Киева… немного прояснится,
заменится на кильку, колбасу,

На кофты тёплые и на лиман широкий,
на голос мой – он посвежеет там!
Из Киева уедем! Каждый год ведь – новый –
уедем мы за лес и за туман…

Я так люблю тебя, что, кажется, нет силы,
Как будто не было тех сильных сил…
Из Киева приедем – на грибы и сливы
В тот мир святой, что нас с тобой растил…

Нет… Не поедем никуда… Пропали…
Ещё бы день… Но вдруг пропал и день…
Опомниться мы не успели, как своё доспали…
Уже последний луч закатный догорел…

Апрель, 2014г.

(оригінал)

Поїду з Києва. Важке, підтале серце
На води і на зорі понесу…
Поїдьмо з Києва! Потрохи пронесеться,
Заміниться на тульку й ковбасу,

На кофти імпортні і на лиман ранковий,
На голос мій – він висвіжіє там!..
Поїдьмо з Києва, бо кожен рік – раптовий,
Поїдемо і станемо на стан!

Я так люблю, що вже не маю сили,
Що тої сили наче й не було…
Прибудьмо з Києва на дині і на сливи,
На світ старий, на серце і чоло…

Нікуди не поїдемо… Пропали…
Аби ще день… але пропав і день…
Незчулись ми, як все своє доспали,
Як доспівали всіх своїх пісень.

1966р.