За твоїми плечима інакший світ –
Без ілюзій та протиріччя, –
Та для мене зачинено ще прохід
В це омріяне потойпліччя.
Ще занадто гірка полохливість вуст,
Що щасливій, авжеж, не личить.
Я чекаю терпляче, коли звільнюсь
Від примар на моїм обличчі.
Я змиваю дешевий пістрявий грим
І один на один із ніччю
Під найперший веселий весняний грім
Викроковую по узбіччях.
Світ ілюзій непевних та протиріч
Залишатися з ним не кличе,
Тільки в тому заминка й у тому річ –
Ще зачинене потойпліччя,
Бо за спину пускають лише таких,
Що пустили б у серце й жили.
Я ж іще гіркувата. Не змила гріх
І довіри не заслужила.
Тож купаю у зливах своє лице,
Наче маю ожити двічі…
Розуміючи, зрештою, що УСЕ
Більше реальне за потойпліччя.
14.04.14
Потойплiччя
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114041411080
Свидетельство о публикации №114041411080
Рецензии
