Вдивлюсь у фото я своє:
Мій погляд – прямо в очі
Зеленкувато-голубі,
Незаймано-дівочі.
Не знали ще вони страждань,
Кохання ще не знали,
У мріях сонячних своїх
Щасливу долю ткали.
Прозоро-чиста глибина
І дна я там не бачу,
Душа в співаночках живе
І серце ще не плаче.
Моя розплетена коса
На сонці шовковиста,
А на устах – медовий сік
І загадка барвиста.
Невже… невже була весна…
Фотоальбом сховаю.
В осінніх думах зажурнИх
Весняна мить згасає…
2005
Фото
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114041410133
Свидетельство о публикации №114041410133
Рецензии