Угору пнулись явори,
імліла спека, небо гусло,
тремтіли трави, на гнізді
хитанню гілля вторив бусол,-
що добігає вже весна
свого кінця – початку літа,
ронили сім’я пирії
попід рови, на шлЯху битім.
Варилось в висі молоко
і пінно хмарами стікало
в долоні… літо ж молоде
на світ просилося… але
ніхто не плакав, що весна
отак безудержно минала.
…За літом зосенить вода,
і листя закружля опале.
нiхто не плакав...
© Copyright: Фиолетта, 2014
Свидетельство о публикации №114041310982
Свидетельство о публикации №114041310982
Рецензии
