Кохаю поле звечоріле,
Як сонце котить до землі,
Як рясно ляжуть у засіви
Без ліку зорі чарівні.
Як котить місяць серед неба
З срібла накинувши жупан,
Хмаринки легкі, мов отари,
Зганя за гори, що чабан.
Кохаю час, що вечоріє,
Як повнить вишнями садок.
Заходить сонце, з курявою
Худобу гонить пастушок.
Як плечі струджені, спітнілі,
Скупнеш в цілющій у воді.
По вечері на свіжім сіні
Спочинуть руки трудові.
Кохаю поле звечоріле,
Як в просині свіжить земля,
Як рійно їде машинами
Уся колгоспная сім’я.
Вечiр
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114041107591
Свидетельство о публикации №114041107591
Рецензии
