Весна

 ВЕСНА

яка шалена видалась весна
того неощасливленого року
як дівчина в вінку - заквітчана й сумна
прошита кулями кривавої толоки.

вона ішла крізь гори мертвих тіл
плекаючи в душі своїй надію
а вороги її ганьбили, як повію
вон ж трималась із останніх сил.

вона минула чорнії дими,
пройшла стежиною, де полум*я та крига
стелила жита, жовті килими
блакитним проліском позначила відлигу.

скорботним ангелом злетіла у блакить,
щоб в землю грішну більше не вертати
щоби дощем людськую кров ізмить
і що врагів навчитися прощати...

яка шалена видалась весна
розхристана, і трохи наче п*яна
від кіптяви, аж чорна...вогняна
в намисті з куль...свинцево - покаянна...

нехай на сонці сяють кольори
блакитне небо, над жовтавим полем
нехай в пшениці бавляться вітри
щоби журби в нас не було ніколи.

вона за обрій зникла назавжди
віддавши літові свою погожу днину
забравши із собою Україну
лишила по собі лиш присмак боротьби.