Шон Маклех - Старый Город

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Середмiстя»*
http://www.stihi.ru/2014/04/07/7499

Старый Город

          « Ботинки у меня всегда крепко зашнурованы
          И я не позволю городу кусать меня за пятки... »
                (Х. Кортасар )


В городе,
В котором домА похожи,
И люди мрачнее каменных чащ,
Я встретил однажды прохожего,
Одетого в синий плащ,
На нём нарисованы бабочки.
С собою носил он зеркало,
В котором вместо весны,
Серая осень мерцала,
А вместо цветов видны
Камешки и ракушки.
Ну, а взамен людей,
Морды каких-то зверей
В зеркале отражались...
Прохожие только смеялись...
Им всё казалось нелепым...
Он им говорил, потерян...
Ключ от каких-то дверей,
Что зеркалА тоже двери;
Во многом он не уверен, но
Знает, что окна домов —
Зрачки и глазницы черепа,
Давно умершего писаря,
Что в старой наклонной ратуши
Записывал,
Ни свет, ни заря,
В реестр мёртвые души,
Ни слова не говоря,
В чёрных очках своих мыслей.
Странный, в каком-то смысле...
В том городе в полном безмолвии
Средь ночи встали часы.
С разрушенной старой часовни
Раздались вдруг крики совы;
Она прокричала слова откровения
На древнем столь языке
Народа, уже позабытым столетия,
О людях, как сером песке,
Но этим словам не придали значения;
Кроме прохожего некого —
Того, странного, — с зеркалом.


*«Середмiстя»
Шон Маклех
http://www.stihi.ru/2014/04/07/7499


          «Черевики в мене завжди міцно зашнуровані
          І я не дозволю місту кусати мене за п’яти…»
                (Х. Кортасар)

Серед міста
В якому всі будинки сірі,
Де живуть люди з чорними душами,
Я бачив перехожого
Вдягненого у синій плащ,
Що був розмальований метеликами.
Він носив дзеркало
В якому замість весни
Відображалася осінь,
В якому замість людей
Відображалися звірі,
В якому замість квітів
Відображалися мушлі.
Той перехожий казав,
Що заблукав у це місто випадково,
Що він шукав ключ від усіх дверей,
Бо його дзеркало – то теж двері,
Бо кожне вікно цих сірих будинків –
Це зіниці черепа
Старого давно померлого писаря,
Що в похиленій ратуші
Записував у реєстр мертвих,
Не знімаючи чорні окуляри думок.
У тому місті
Зупинилися всі годинники
Коли серед ночі
На дзвіниці зруйнованого храму
Сова прокричала слова одкровення
Мовою давно зниклого народу:
Уривок пророцтва
Про людей вдягнених в сіре.
Тільки ніхто не зрозумів ці речення.
Окрім отого перехожого –
Отого – з дзеркалом.


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________