27. Памяти Голодомора 1932-33 годов. На украинском

Пам'яті Голодомору 1932-33 років

У тридцять третьому озливсь Нечистий,
якому вища насолода – смерть!
І брався ситий зголоднілих вчити –
з  людської крові в полі вився смерч!

Звір висмоктав до скону батька й матір,
підпалюючи хату та курінь,
полінувався свідка наздогнати –
сама помре ота дитина-тінь...

Коли в живих вже більше не шукали,
затягувались зашморги зневір,      
а по кістках від краю і до краю
все нишпорив отой червоний звір –

дитина-тінь, неначе та примара,
в окраїнах шукала колосок,
ледь жевріючи на руїнах храму,
та від живих тікала у лісок,

бо бачила, як різали дитину,
а потім їли – сестри і брати.
їх мати вмерла в ту ж прокляту днину,
бо віку хто б собі не вкоротив?!

Все бачила – як звозили на хурі
мерців у спільну яму край села
і як рівняли із землею хутір,
як заметіль те місце замела...

Дитина-тінь, ти свідчиш тільки зараз:
тобі той страх на старості огид,
чи забобон – накликати заразу,
в якої справжня назва – Геноцид?!
                2003


Рецензии
Спасибо тебе за стихи!

Виктория Тищенко   02.05.2020 19:55     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.