Прості слова, їх так, рядків із надцять,-
Розповісти, як я його люблю,
Та він, напевно, таки має рацію, -
«Мовчи»… Мовчу… і вроки не засплю.
Вдихнути лиш вартує оцю вЕсну,
Блакить, що жде нове лелеченя!
На денці серця зимна крига скресне,
Не винна я, то май чуда вчиня.
Диви - дива! Як ложе зелен-килим,
І мліють у вельонах деревА,
Цей світ, як ти, мені до болю милий, -
«Мовчи!».. Мовчу… Хоч стримання нема.
Тамую лоскіт, обійму коліна,
Мої чуття – метелики нічні
На світло твОє… То ж дозволь хвилину
Бентежно потремтіти на плечі.
Про Свiт... рядкiв iз надцять
© Copyright: Фиолетта, 2014
Свидетельство о публикации №114040910666
Свидетельство о публикации №114040910666
Рецензии
