Я стою на краю, понад прірвою злого страждання,
В мене кров із грудей хлюпотить, мов невпинний струмок,
Правди я не знайшов й не шукаю тепер виправдання,
Та не можу позбутися цих невблаганних думок,
Що прокрались до мозку, роздерши його по частинам,
Ніби темрява влилась у світлі незаймані дні,
І вже не розбереш, чи живий я, чи ще я людина,
Тільки морок на серці і тихі страждання німі.
Я лишився один, хочу впасти в безодню й не бути,
І єдиний лиш крок відділяє мене від падіння.
Та є янгол один, тільки він мене може почути,
І за руку схопивши, мені дарувати спасіння.
І понести до неба, мої відмахнуть хвилювання,
Вмить зігріти, довівши, нічого мені не зашкодить.
Я один над безоднею, крок свій роблю вже останній,
Але янгол до мене, на жаль, до сих пір не приходить… ! ! !
Над безоднею
© Copyright: Женя Ангелов, 2014
Свидетельство о публикации №114040811410
Свидетельство о публикации №114040811410
Рецензии