(на малорусском)
Чогось я так оце хвилююсь,
Коли дивлюсь на ці міста,
Болію серцем і біснуюсь,
дістати хочу аж до дна
Віків, що тайну зберігають,
Та роздобути в них ключа,
А ці каміння, мабуть, знають,
та загадково так мовчать.
Можливо, тут, на оціх стінах
останній погляд чий-то згас,
А тут, можливо, на колінах
Просили милості підчас
У цього образа святого,
Що не позбувся ще краси,
А ми, чи є простіше що з простого?
Сьогодні тут зібрались всі!
Здається так, що нас чекали,
Але не зараз, а колись…
Про що ви думали, гадали,
А мрії ваші — чи збулись?
Хай біг століть такий бурхливий,
Що нам його не зупинить,
Але це явище, це диво
турист згадає кожну мить.
Почує пращура він оклик,
Побачить кинути житло…
Ми не прийшли тоді на поклик,
Бо нас ще в світі не було!
Пещерные города
© Copyright: Валентина Пилипенко, 2014
Свидетельство о публикации №114040701174
Свидетельство о публикации №114040701174
Рецензии