(на малорусском)
Чи це прокляттям гонимий,
Чи це втомившись від бід,
Тяжко приліг до води він —
Бурий гігантський ведмідь.
Линуть віки через спину,
Не повільняючи хід,
А він так і п’є солонину,
Дивуючи весь білий світ.
Тільки округа все знає,
Чує нічної пори,
Як щось так важко зітхає
Від кам’яної гори.
Часто гуркоче каміння
На велетенських зубах.
Шкіра облізла. В промінні
лати блищать на боках.
Так и лежить він донині,
Хай і надалі лежить,
Й досі легкий на помині —
Закам’янілий ведмідь.
Медведь-гора
© Copyright: Валентина Пилипенко, 2014
Свидетельство о публикации №114040701163
Свидетельство о публикации №114040701163
Рецензии